Всеукраїнська
ініціатива

Як у світі борються з кібербулінгом? Дієві практики

Про поняття та характеристики кібербулінгу і досі жваво дискутують у світі. Навіть в країнах ЄС терміни, що визначають кібербулінг, відрізняються.

Експерти поки не можуть прийти до спільного знаменника, які ж найефективніші заходи запобіганню та протидії цьому явищу. У розвинених країнах діють різні механізми: штрафи або навіть ув'язнення за пов'язані з кібербулінгом правопорушення, дисциплінарні санкції, як от виключення зі школи тощо. Для запобігання онлайн-цькуванню у багатьох країнах розроблені різноманітні освітні програми, а для допомоги постраждалим діють гарячі лінії. 

У цій статті, підготовленій на основі дослідження "Попередження та протидія кібербулінгу в дитячому середовищі України", розглянемо, як за кордоном працюють з проблемою онлайн-цькувань. 

У світі діють різні практики попередження та протидії кібербулінгу. Спеціальний представник Генерального секретаря ООН виділяє 5 таких практих, вплетених у законодавство тієї чи іншої країни: 

  1. Держава не ухвалює окремого законодавства з протидії кібербулінгу. Це у тому випадку, коли існуючі норми кримінального законодавства щодо домагань, цькування, розкриття особистої інформації забезпечують достатній захист. Такі норми можуть доповнюватись цивільно-правовими заходами, зокрема із залученням омбудсмена чи інституту захисту персональних даних.
  2. Включення до законодавства правопорушень, пов'язаних з кібербулінгом, зокрема: переслідування учнів, публікацію інтимних фото без згоди, опосередковане домагання та видавання себе за іншу особу в інтернеті.
  3. Закон надає можливість особі звертатися до суду за образи через інтернет, у тому числі вимагати відповідних забороняючих приписів. Ці приписи можуть включати заборону контактувати з особою, обмеження користування засобами комунікацій або навіть тимчасове чи постійне вилучення засобу комунікації, за допомогою якого здійснювався булінг.
  4. Створюється окремий інститут, до повноважень якого належить питання кібербулінгу та інших порушень прав людини через інформаційні технології.
  5. Законодавство покладає значні повноваження на освітні заклади. Це просвітницькі програми, які інформують людей щодо можливих засобів захисту, відповідних послуг. Ці політики дозволяють школам накладати дисциплінарні санкції щодо дітей для захисту прав (включно з виключенням або відстороненням від навчального процесу або забороною спілкування з постраждалим/ою від цькувань).

Таке законодавство діє у Мексиці, Перу, Швеції, Японії та інших країнах. Наприклад, якщо кібербулінг трапився в межах школи, застосовуються освітні заходи. Так, в Ірландії, Португалії, Великій Британії та Швеції від шкіл вимагається затвердити політику поведінки для захисту прав дитини від кібербулінгу. 

У Великій Британії школи теж мають затвердити політики та заходи щодо протидії та запобіганню кібербулінгу. Згідно з цими політиками, вчителі можуть конфіскувати мобільні телефони в учнів, просити дитину розкрити повідомлення або контент на своєму телефоні, щоб з'ясувати, чи мало місце цькування, а також накласти дисциплінарні стягнення до дітей, що відмовляються співпрацювати.

Ці політики включають поведінку учнів до, під час та після шкільного дня. До речі, в Україні пропоновані урядовцями плани заходів протидії кібербулінгу переважно охоплюватимуть лише час навчання і обмежений стінами освітнього закладу.

У Швеції відповідно до закону щодо освіти школи зобов'язані створювати план безпечного середовища (як і в Україні). Відповідальні за виявлення та припинення булінгу і кібербулінгу - директор школи та вчителі. За недотримання закону для директора і вчителів передбачено штраф. В Україні відповідальність за неповідомлення про кібербулінг в школі покладається на їх адміністрації.

Покарання за кібербулінг може бути складовою великої кількості злочинів, пов'язаних з насильством. В Іспанії кібербулінг включено до злочинів, які стосуються традиційного булінгу, хоча формальне визначення кібербулінгу й відсутнє. Згідно з Кримінальним кодексом Іспанії, штраф або ув'язнення загрожує тим, хто постійно та неодноразово ображає, принижує людину, використовуючи різноманітні засоби, зокрема контактування з людиною через медіа, внаслідок чого суттєво змінюється повсякденне життя потерпілого. Ця стаття передбачає й обтяжливі обставини, які можуть стосуватися кібербулінгу, як-от вразливість жертви: вік та стосунки кривдника й жертви. 

Кібербулінг може вважатись злочином, пов'язаним із погрозами. Наприклад, в Ірландії погрози можуть здійснюватися будь-яким способом чи з метою завдати шкоди жертві силою, чи без неї. Національне законодавство встановлює й обтяжливі обставини. Наприклад, в Італії, якщо залучається значна кількість людей через поширення загроз, або в Іспанії, якщо булінг здійснюється через використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Пов'язані з кібербулінгом злочини розглядаються через призму такої форми дискримінації як харасмент. Явище харасменту визначається як систематичні та повторювані небажані або образливі дії особи або групи осіб, включно з погрозами та домаганнями. 

Наприклад, у Великій Британії харасмент прописаний і в Кримінальному, і в Цивільному кодексах. У Румунії та Франції випадки харасменту караються законом, якщо використовувалися дистанційні комунікації, включно з використанням ІКТ. В Угорщині випадки харасменту є релевантними кібербулінгу. В Австрії з 2016 року встановлено покарання за харасмент, якщо кривдник використовує комунікаційні або комп'ютерні системи.

В окремих країнах сталкінг визначається як використання ІКТ для переслідування чи утиску жертви. За онлайн-сталкінг карають в Словенії та Словаччині. Сталкінг може набувати різних форм: моніторинг пошти жертви, її інтернет-з'єднань та мобільних телефонів. В Італії обтяжливою обставиною є здійснення сталкінгу через інформаційні чи комунікаційні системи.

Бельгія, Велика Британія, Естонія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Румунія, Словаччина, Словенія та Швеція розглядають пов'язані з кібербулінгом правопорушення через антидискримінаційне законодавство, якщо воно вчиняється через, наприклад, расу, колір шкіри, національності, походження, статі, інвалідності чи релігії.

В Болгарії додали до законодавства розширення, пов'язане з мовою ненависті щодо біженців, словесною агресією щодо журналістів та громадських активістів. В Італії дискримінаційні заклики, зокрема через Instagram, можуть розглядатись як кібербулінг.

У деяких країнах діє політика відповідальності постачальників послуг онлайн. В Італії інтернет-провайдери зобов'язані видаляти шкідливий контент на запит законних представників дітей. У Нідерландах провайдери встановлюють значок для повідомлень з персональних комп'ютерів про контент, що містить порушення прав. В Італії розроблено Кодекс поведінки проти кібербулінгу. Цим кодексом постачальників мережевих послуг зобов'язали створити механізм повідомлень про кібербулінг. У Німеччині ігри мають тестуватись відповідною інституцією перед тим, як випускатись, для безпеки дітей.

У багатьох країнах для захисту дітей діють лінії допомоги, гарячі лінії та програми підтримки. У Греції створено телефонний додаток Cyberkid App, що дозволяє дітям безпосередньо спілкуватись з підрозділом кіберзлочинності та звертатись у поліцію.

В Італії пропонують використовувати червону кнопку, яка дозволить дітям одразу повідомляти в поліцію про інциденти. Швеція, крім лінії допомоги, пропонує послуги онлайн-підтримки, де через електронну пошту, чат або форум діти можуть допомогти одне одному.

У багатьох країнах світу дітей залучають до створення і втілення в життя освітніх заходів. Спираючись на досвід інших країн, експерти/ки Всеукраїнської Кампанії проти кібербулінгу Docudays UA, рекомендують теж проводити консультації з дітьми і залучати їх до впровадження освітніх програм у школах. 

Чи не найбільш успішним прикладом залучення дітей є Греція. З дітьми проводиться консультації щодо розуміння ними булінгу. На підставі цих консультацій та під час впровадження програм діти можуть створювати освітні матеріали для інших учнів та брати участь в інноваційних інтерактивних заходах зі слоганами  "Я інформую, я навчаю і я попереджаю насильство в школі". 

А от Міністерство громадської безпеки та надзвичайних ситуацій Канади запровадило інформаційну кампанію проти кібербулінгу. На сторінці кампанії містяться поради та інструменти, необхідні для ідентифікації, попередження і подолання кібербулінгу. У 2018 році в Канаді провели День рожевих сорочок, присвячений темі кібербулінгу.

Деякі країни використовують фільми, документальні стрічки та театральні постановки, щоб пояснити, як виникає кібербулінг, його небезпеки та як реагувати. 

На жаль, універсальної моделі попередження та протидії кібербулінгу поки не вигадали. Але можемо виділити дещо спільне у боротьбі з онлайн-цькуванням в різних країнах - це превентивні заходи. Тобто легше запобігати кібербулінгу інформуванням, освітніми програмами, ніж шукати найбільш ефективні інструменти покарання за онлайн-цькування.

04.01.2021

Вхід для шкіл